id: 39503
Назва: Параметри росту і розвитку овець різних генотипів
Автори: Голубенко Т.Л., Ткаченко Т.Ю.
Ключові слова: вівці, меринос, дорпер, абсолютний приріст, середньодобовий приріст, відносний приріст, передзабійна жива маса, забійний вихід.
Дата публікації: 2025-06-02 12:27:20
Останні зміни: 2025-06-02 12:27:20
Рік видання: 2025
Аннотація: Галузь вівчарства в Україні потребує оновленої стратегії розвитку. Вона має великий потенціал для зростання в усіх регіонах країни, особливо в м’ясо-молочному та вовняному напрямках. Основний акцент може бути зроблений на виробництві високоякісної дієтичної ягнятини та молодої баранини, а також на експорті живих тварин до країн Азії. Потенціал української вівчарської галузі становить понад 100 млн. голів овець, більше 3 млн. робочих місць та понад 20 мільярдів доларів річного доходу. Вівчарство є важливим джерелом м’ясного виробництва. Зокрема, частка баранини в загальному обсязі м’яса в країні складає від 5 до 6,5%, а в деяких регіонах, де баранина є основним інгредієнтом для національних страв, цей показник перевищує 30%. Найбільшою живою масою у всі періоди постембріогенезу відрізнялися помісні тварини. Так, при народженні жива маса двопородних помісей становила 3,72 кг, що більше у порівнянні з контролем на 0,32 кг або 9,4%. Аналогічна тенденція зберігається у період відлучення ягнят. Помісні баранчики перевершували своїх чистопородних однолітків за середньодобовим приростом живої маси в період від народження до відлучення на 13,3%, від 4 до 6 місяців – на 7,5%. Під час забою було встановлено, що тушки ягнят були віднесені до першої групи до третього класу (11-14 кг), а тушки ягнят другої групи до другого класу (14-18 кг). Маса парної туші у ягнят другої групи була більша на 1,97 кг або на 14,2%, а охолодженої – на 1,94 кг або на 14,3%. Забійний вихід, як одна з основних господарсько-корисних ознак при селекції на підвищення м’ясної продуктивності, варіював у групах від 44,2 до 44,9%. Маса відрубів I сорту в абсолютному та відносному співвідношенні найбільшою була у тушах двопородних баранчиків. Перевага молодняку 2 групи з цього показника становило 16,8%. М’ясні якості тварин визначає і співвідношення тканин у туші. М’ясо помісей виявилося на момент забою більш зрілим – коефіцієнт стиглості становить 43,59%, що вище на 1,24, ніж в контролі. Більш висока зрілість м’яса баранчиків 2 групи, поряд з оціненими раніше критеріями, свідчить про більш високу їх скоростиглість.
URI: http://repository.vsau.org/repository/getfile.php/39503.pdf
Тип виданя: Статті у наукових фахових виданнях України (Copernicus та інші)
Видавництво: Таврійський науковий вісник. Серія: Сільськогосподарські науки. 2024. № 140. С. 419-425. DOI: https://doi.org/10.32782/2226-0099.2024.140.50
Розташовується в колекціях :
Ким внесений: Адміністратор
Файл : 39503.pdf Розмір : 1167773 байт Формат : Adobe PDF Доступ : Загально доступний
| |
|
|
